Українці, українці ...

Отак ми живем день в день , то робота , то ше кудись підем , шось зробим ... Шось на голову звалиться ...
Рятує життєвий оптимізм , я й сам такий по характеру ...Але деколи шось зачіпить , і починаєш переглядати свої життєві позиції, думаєш, скільки часу свого йде без користі , хоча б для чогось ...
То не має відношення до КВН ,але пишу тут, бо знаю ту когорту людей, народжених для оптимізму, то є лідери по природі своїй, більше того , чесні і порядні люди, хоч і зі своїм характером ...
Того всім не байдужим лінк на одну, вельми цікаву статтю ,

http://ua.korrespondent.net/main/80338/

Бо мене болить , болить серце за державу в якій живу, болить , бо тут мої найкращі роки,
болить бо тут мої батьки, болить бо тут хочу ростити дітей, болить бо не згідний з тим шо робиться ...
Я й надалі повний оптимізму , але не того що був зо три роки назад ...
Лишилась віра в нормальних людей і в здоровий глузд ...