Декілька віршиків від Цьотки Тарасихи. Бо вони як на мене вартують уваги.
Сонет №1 Я так чекав зими. Тоненький пензлик снігу Всі спогади закреслить однісіньким мазком — Твій запах, твою тінь, обрамлену світанком, І купку ту, шо ти наклала під вікном… | |||||||
Сонет №2 У синяві небес ховається очей твоїх Якась безпомічна, фатальна ностальгія. Я бачу очі ті, яких не втримав, не вберіг — А як небачити — я ж причепив їх до повітряного змія Сонет № ??? Я так чекав весни. Все поросте травою, Упаде в чорну землю невизрілим зерном. Все побіжить удаль, все піде за тобою, І лиш самотня купка в мухах під вікном… Осінні хокку Боролись ціле літо З нашестям колорадським Картоплю ж з'їли миші Самотній лісоруб Вистукує у лісі От дятел… Один не воїн в полі Та ще й без автомата В свої 4 роки Навчився відрізняти "Тойоту" від "Запора" Солодка смерть від "Лади" Поїла саранча Посіви колумбійські Радіє Казахстан Від зятя любімій тьощі. Спіть спокійно, любімая мамо, Але знайте напевно, шо Єслі ви до стіни зубами — Значить в жизні усьо харашо!
|